Використання технологій Big Data у політичному процесі: перспективи і обмеження

Автор – Неллі Яковлєва, кандидат політичних наук 

Сучасний політичний процес вимагає швидкої реакції усіх сторін на події, тобто ефективна взаємодія політиків, посадовців з громадою відбувається виключно у режимі «live». Традиційні ЗМІ втратили монополію на формування громадської думки через швидкий розвиток альтернативних каналів комунікації. Паралельними тенденціями є постійне зростання числа інтернет-користувачів, а також стрімкий розвиток технологій аналізу і обробки даних.

Вищезазначене зумовлює розвиток технологій Big Data, і зараз фахівці працюють над формуванням моделей застосування їх у політичному процесі. Загалом, Big Data – це сукупність підходів та інструментів обробки структурованих і неструктурованих даних для виявлення сприйнятих людиною результатів у процесі постійного накопичення даних.

Найбільш масштабне використання технологій Big Data у політиці, пов’язано з президентською виборчою кампанією Дональда Трампа в США. Інші спроби застосування мають точковий характер, проте розробки програмного забезпечення для втілення цієї концепції тривають в багатьох країнах світу.

Дійсно, Big Data відкриває нові можливості для досягнення політичних цілей. Конкретизуючи, це прогнозування політичних настроїв, аналіз лояльності до кандидата або партії, оцінка наслідків суспільного порядку денного. Окремим бонусом є оперативність обробки великого масиву даних, висока якість планування і точність результатів у порівнянні з традиційними соціологічними методами. У виборчих кампаніях технології Big Data застосовуються для мобілізації своїх прихильників, оцінки позицій конкурентів, прогнозування явки та результатів голосування. Якщо говорити про масштабний підхід використання політичною силою чи провладними органами технологій Big Data, то у подальшому створюється система ком’юніті-менеджменту як управління співтовариствами прихильників на основі визначеного набору параметрів.

В першу чергу, алгоритм застосування Big Data у політичному процесі полягає у створенні деталізованої електоральної бази, кластеризації, розробці точкових стратегій для роботи з цільовими групами, на базі яких будуть вибудовуватися взаємовідносини з виборцями, що призведе до формування мобілізаційних мереж.

Загалом, Big Data – це інструмент донесення меседжу до кожної цільової аудиторії, що найбільше корелюється з її переконаннями. Тобто у політичного менеджменту з’являється можливість розробляти та поширювати одночасно одразу декілька політичних стратегій і програм, спрямованих на кожну соціальну групу окремо з метою отримання найбільшої підтримки.

Проте, на первинному етапі застосування Big Data у політичному процесі виникає ряд складнощів та обмежень. Перш за все, щоб сформувати електоральну базу, потрібно мати доступ до персональної інформації виборців. Звичайно, у нагоді стануть списки партійних прихильників і дані агітаційних мереж, але найбільшу увагу варто звернути на соціальні мережі та форуми. Для розширення кола прихильників часто використовують соціальну інтернет-ініціативу, яка формує певне цільове ядро, проте у подальшому, перетворюється на партійний проект. І тут виникає питання етичного аспекту використання зібраної персональної інформації у політичних цілях.

Наступна проблема, з якою зіштовхуються спеціалісти: оцінка параметрів «картки виборця» та їх кількість. Враховуючи невеликий досвід практичного застосування Big Data, важко здійснити політичну кластеризацію. Проведення такої роботи потребує великого обсягу часу. Специфіка політичного процесу України полягає у тому, що виборчі кампанії розгортаються стрімко, за 1-2 роки партійні суб’єкти до них не готуються. Якщо такий підхід не зміниться, то використання технологій Big Data стане скоріше виключенням, ніж правилом.

Окрім того, українська інтернетизація ще не стала тотальною, особливо у селах, відповідно, технології Big Data будуть ефективними лише тоді, коли їх застосування поєднувати з традиційними «польовими структурами», щоб включати для аналізу настрої тих людей, які знаходяться оффлайн. Цілком логічно, що спочатку технології Big Data будуть поширюватися у великих містах, де слабко працюють традиційні методи «польових» агітаційних заходів.

Останньою масштабною проблемою щодо технологій Big Data є інтерпретація даних. Наразі часто наголошують на тому, що зібрані в інтернеті дані є не репрезентативними, це вирішується шляхом внесення даних в систему, зібраних агітаційною мережею. Але для формування окремого порядку денного для кожної із цільових груп потрібно розуміти які канали збори інформації будуть давати динаміку, як її оцінювати і яким чином корегувати політичну програму.

Однозначно, що технології Big Data дають великі можливості для радикальних змін у політичному процесі, але їх практично-інструментальне освоєння знаходиться ще на початкових етапах.