PR-ефективність державного апарату в умовах сучасних демократій

Автор – Неллі Яковлєва, кандидат політичних наук 

В XXI столітті починаються радикальні зміни в системі функціонування державних органів влади в тих країнах, які претендують на статус демократичних. Це пов’язано з посиленням вимог суспільства до державних структур та розвитком інформаційно-комунікативних технологій.

Слід відзначити, що з того часу як певна держава входить в фазу застосування головних принципів інформаційного суспільства, починається принципово інший етап розвитку демократії. Багато в чому система органів влади перебудовує свою роботу.

Державний апарат вимушений наразі застосовувати до себе такі категорії як «конкурентність» та «PR-ефективність», але виключно у демократичних  суспільствах. В ХХ столітті держава мала більше монопольних прав та переважаючого впливу у ряді сфер організації життєдіяльності суспільства. Проте, активний розвиток інтернет-сфери та самоорганізованих груп виводить роботу державного апарату на якісно новий рівень управління. Інтернет-сфера відкрила як майже необмежений доступ до інформаційних джерел, так і створила можливості для впливу на їх формування. Відповідно, значно збільшилася кількість осіб, які не маючи офіційної влади, тобто статусу, можуть висловлювати свої думки, переконувати громадськість, і критикувати дії державного апарату. Тому самоорганізовані групи ще можна називати нестатусними суб’єктами управління соціально-політичними процесами.

Безумовно те, що державний апарат володіє значимістю і вагомістю від початку, йому не потрібно як нестатусним суб’єктам боротися за своє існування. Але до нього і вимоги абсолютні інші. В сучасних демократіях суспільство наймає державний апарат, оскільки його діяльність забезпечується грошима платників податків, тобто громадян країни. Отже, громада має право знати яким чином працюють органи влади, що є пріоритетними напрямками в роботі, на які потреби і в якому обсязі розподіляються кошти. Власне, в цьому і полягає прозорість і відкритість дій влади.

Відповідно, суспільство тестує державний апарат на професіоналізм, змушуючи його бути публічною організацією. За своїми законами функціонування, державний апарат не має бажання до публічності, але існування нестатусних суб’єктів тисне, включаючи його у невільний PR-тест на ефективність роботи.

Саме цим пояснюється політична практика, що у більшості демократичних держав уряд втрачає більшу частину рейтингу в перший рік своєї діяльності. Національні органи влади не користуються любов’ю народу, адже завжди змушені не тільки приймати рішення, але і переконувати громадян держави у їх необхідності, оптимальності та корисності.

Викристалізовується лінія конкурентного протистояння між статусними суб’єктами (органами державними державної влади) і нестатусними (окремими елементами громадянського суспільства). Фактично, стимулом для подальшого розвитку статусних суб’єктів є активність нестатусних. Важливо відрізняти діяльність нестатусних комерційних суб’єктів, метою яких є переконливо вплинути на споживача, і нестатусних некомерційних суб’єктів, які трансформують систему прийняття державних рішень.

Головним предметом протистояння є ефективність, яка завжди передбачає отримання бажаних результатів. При тому, особливістю і навіть перевагою діяльності нестатусних суб’єктів є відсутність відповідальності. За рахунок цього, їх дії можуть бути більш швидкими та результативними, але в проекції стратегічного державного управління нестатусні суб’єкти здатні негативно впливати на хід справ. До прикладу, в перші місяці проведення Антитерористичної операції в Україні волонтерський рух значно ефективніше задовольняв матеріально-технічні потреби бійців, ніж Міністерство оборони. Але через громадських активістів постійно відбувався витік інформації, яку не доцільно було поширювати і публікувати, через що українська армія зазнавала втрат.

Доступність різноманітної інформації для користування громадянами є ресурсом для формування тих чи інших установок, переконань та стереотипів, або їх закріплення. Державний апарат втратив можливість надання «єдиної вірної інформації», йому необхідно реагувати на вільні, протилежні і неадекватні думки. Ця реакція підтверджує або спростовує ефективність державної публічної позиції.

Загалом, ефективність роботи нестатусних суб’єктів, які не мають персональної відповідальності за свої дії та їх наслідки робить серйозний виклик офіційній системі демократії. Адже державний апарат має бути не тільки професіональним, рішучим і швидким у своїх діях, а й забезпечувати відповідність стратегічних інтересів країни, підтверджуючи PR-ефективність своєї роботи в очах громадян та на міжнародній арені.