Політичні кризи в період виборчих кампаній

Автор – Неллі Яковлєва, кандидат політичних наук 

Виборчі кампанії, як загальнонаціональні, так місцеві, у політичному процесі характеризуються високою концентрацією подій. Кандидати та партії, що борються за завоювання влади, використовують різноманітні методи та інструменти покращення електорального рейтингу, а строки проведення агітаційної роботи змушуть діяти їх інтесивно. Сполучення цих чинників, безумовно, є основою для виникнення політичних криз.

Власне, кризи, як загострення існуючих протиріч, супроводжують весь період виборчої кампанії. Проте, у науковій літературі часто увагу зосереджують лише на одному типі криз під час виборів, політичному скандалі. Даний тип передбачає сенсаційність новини, що стає предметом дискусій серед громадскості та ЗМІ. Традиційний політичний скандал розвивається навколо постаті кандидата й пов’язаний з його вчинками або поведінкою, неетичного або нелегального характеру. Використання службового становища, оприлюднення фактів задіяності у корупціних схемах, подробиці особистого життя, непопулярні рішення по певним законодавчим ініціативам, і навіть, одна критична заява можуть стати причинами скандалу. Таким чином, ядром цієї кризи є помилка/и кандидата, а наслідком – втрата довіри виборця.

Важливо наголосити, що політичний скандал є одним з найбільш запам’ятовуваних типів подій, але під час виборчої кампанії виникає ряд інших криз, що справляють не менший вплив на електоральні позиції кандидата або партії.

Зокрема, у виборчому процесі можуть ставатися переломні події, що викликають не просто корегування повістки дня виборчого суб’єкту, а й повну зміну стратегії дій, головних слоганів та інформаційних месседжів. Таку кризу можна назвати стратегічною. Як правило, її ядром є втрата пріоритетного ресурсу або базової складової. Серед причин стратегічних криз можна назвати надзвичайні події в державі (природні, техногенні катастрофи або масові протести), втрата працездатності або тяжка хвороба кандидата, припинення діяльності керівного складу штабу партії. Найбільша складність, за умов такої кризи, виробити раціональні й оптимальні рішення для виходу з нею, враховуючи нестандартність ситуації та обмеженість часу.

Також у період проведення виборчої кампанії поширеним явищем є виникнення організаційної кризи. Вона пов’язана з неможливістю реалізувати стратегію дій на практиці, найчастіше її причинами є дисфункціональні відносини у виборчому штабі, нераціональний розподіл посадових обов’язків працівників або неправильна побудова структури штабу. Ця криза є внутрішньою за своїм характером, проте вона може трансформуватися у зовнішню, оскільки неефективна робота команди виборчого суб’єкту буде постійно виявлятися під час проведення різноманітних акцій, реалізації проектів та медійних кампаній.

На противагу, можна навести тип кризи, що від початку має зовнішні причини – це «атака конкурентів», метою якої є отримати електоральну перевагу. Види такого роду атак можуть бути різними: створення негативних інформаційних приводів, зриви проведення масових заходів, блокування або перехоплення ініціатив. Відповідно, штаб кандидата або партії, на який здійснено атаку має реагувати на цей вид кризи, таким чином, втрачаючи контроль над власним порядком денним або змінюючи його. В будь-якому випадку це призводить до дестабілізації ведення кампанії.

У політичній практиці стаються ситуації, коли одна криза накладається на іншу, тоді комплекс кризових подій можна назвати мультифункціональною кризою. Загалом, вона є найгострішою, оскільки оцінити її наслідки для виборчої кампанії надзвичайно складно. Перш за все потрібен, детальний аудит ситуації: якщо перетинаються площини політичного скандалу. організаційної кризи та «атаки конкурентів», то створюється новий політичний контекст. Враховуючи вплив різних політичних криз, рішення для їх подалання повинні мати креативний та переконуючий характер.

Досить поширеною є думка, що вибори – це стан постійної кризи для виборчого суб’єкта та консультантів. Проте, таких підхід обмежує ідентифікацію виду кризи, що ускладнює формування шляхів виходу з неї, перетворює роботу виборчого штабу на хаосний рух, нівелює виконання стратегії дій та призводить до поразки у виборчих перегонах.

Іншою крайністю політичного менеджменту є оцінка кожної події, яка має негативний вплив на рейтинг виборчого суб’єкту як політичної кризи. Нагнітання панічних настроїв призводить до ipраціональних кроків, які негативно впливають на підсумки кампанії.

Політичні кризи у період виборчої кампанії мають різні причини, характер та наслідки. Потрібно переглянути монопольну, в політології, думку пріоритетної ролі політичних скандалів, оскільки ряд вище окреслених політичних криз можуть мати більш глобальний та всеосяжний вплив на виборчий результат кандидата або партії.